26 вересня у кінотеатрах відбулася довгоочікувана прем’єра науково-фантастичної епопеї «Мегалополіс», знятої легендарним режисером Френсісом Фордом Копполою. Ідея цього фільму зародилася ще під час роботи над культовим «Апокаліпсисом сьогодні», однак втілити її вдалося тільки тепер. Вартість проекту сягає 120 мільйонів доларів, і Коппола наважився вкласти у виробництво свої власні гроші. Результат роботи одразу викликав змішані відгуки критиків: одні називають стрічку недооціненим шедевром, який зрозуміють майбутні покоління, інші ж вважають її безглуздою й навіть несмаком. То кому ж вірити? Давайте розберемося.
Читайте також: Найочікуваніші фільми, які вийдуть восени 2024 року
Рецензія на фільм «Мегалополіс»
Плюси:
- Це неповторний кінематографічний досвід, який складно з чимось порівняти.
Мінуси:
- Фільм виглядає як великий іронічний жарт над глядачем.
Фільм «Мегалополіс»
- Жанр: Епічна наукова фантастика
- Режисер: Френсіс Форд Коппола
- У головних ролях: Адам Драйвер, Джанкарло Еспозіто, Наталі Еммануель, Обрі Плаза, Шая Лабаф, Джон Войт, Лоуренс Фішберн, Талія Шайр, Джейсон Шварцман, Джеймс Ремар, Дастін Гоффман
- Рік випуску: 2024
- Прем’єра: У кінотеатрах
- Сайт: офіційний сайт
Сюжетна лінія
Дія фільму розгортається у вигаданому Нью-Йорку, який у фільмі став Новим Римом. Хмарочоси міста продовжують підноситися до неба, але все виглядає інакше. У центрі подій – геніальний архітектор на ім’я Цезар Катіліна, який прагне збудувати утопічний мегаполіс, використовуючи новий унікальний матеріал, що має назву «мегалон». Він також володіє неймовірною здатністю зупиняти час.
Проти амбіцій Катіліни виступає мер Франклін Цицерон, однак його донька Джулія підтримує архітектора і починає з ним романтичні стосунки. У сюжеті фільму також присутні численні інші персонажі, серед яких кузен архітектора Клодій Пулчер, який намагається захопити владу, і телеведуча Вау Платина, що використовує свої принади для досягнення особистих цілей. Важливу роль відіграє й генеральний директор банку Гамільтон Крассус ІІІ, який прагне знайти шлях до безсмертя. З’являються й інші персонажі, як-от поп-зірка у виконанні Ґрейс Вандервол та герой Дастіна Гоффмана.
Незвичний стиль та символізм
«Мегалополіс» можна назвати фільмом-мрією Копполи, його особистим opus magnum. Це не звичайне кіно, і його важко оцінити з точки зору традиційного кінематографа. Стрічка наповнена метафорами, посиланнями на твори Айн Ренд, Германа Гессе, а також історією та міфологією. Діалоги часто виглядають неприродно пафосними, а сюжет сповнений розрізнених сцен, які іноді здаються абсолютно нелогічними.
Фільм також вражає яскравим, хоча й суперечливим візуальним стилем. Сцени гладіаторських боїв сусідують з наркоманськими візіями та цирковими виставами. Використання ар-деко як художнього стилю викликає інтерес, однак це поєднується з сумнівними спецефектами та кадрами, що виглядають як епізоди сюрреалістичного сну.
Авторське бачення та соціальний коментар
Коппола створив фільм, що не просто розважає, а й змушує замислитись над важливими питаннями. Зокрема, він порівнює сучасну Америку зі Стародавнім Римом, натякаючи на можливий занепад сучасної цивілізації. Фільм зачіпає такі теми, як влада, капіталізм, розкол у суспільстві, ідеологічні битви та популізм.
Акторська гра
Незважаючи на зоряний склад, не всі актори змогли повною мірою розкрити свої персонажі. Адам Драйвер грає свого героя з відчутною монотонністю, а його супергеройські здібності виглядають неприродно. Джанкарло Еспозіто, Лоуренс Фішберн та Дастін Гоффман з’являються у стрічці лише епізодично. Водночас Обрі Плаза та Шая Лабаф виділяються своїми сміливими та ексцентричними виступами, але їхні ролі можуть викликати суперечливі враження.
Висновок
«Мегалополіс» — це фільм, що викликає полярні думки. Він або стане культовим шедевром, або буде забутий через свою надмірну претензійність. Кожен глядач самостійно вирішить, чи приймати його як візіонерську роботу генія, чи як марення режисера на схилі його кар’єри.