13 вересня на платформі Netflix вийшла нова підліткова антиутопія, фільм “Огидні” («Uglies»), сюжет якої заснований на однойменному романі Скотта Вестерфельда, що був опублікований ще в 2005 році. Ця стрічка зосереджується на світі, де зовнішня краса стає обов’язковою нормою, а природна індивідуальність – загрозою. У цій рецензії ми розглянемо ключові аспекти цього фільму, його сильні та слабкі сторони, а також спробуємо визначити, чи варта ця історія уваги глядачів старше 16 років.
Читайте також: Найочікуваніші фільми, які вийдуть восени 2024 року
Плюси:
- Декорації та візуальні рішення. Деякі елементи сетингу радують око, зокрема футуристичний мегаполіс і сцени трансформацій персонажів.
- Акторська гра Джої Кінг. Вона робить усе можливе, щоб вдихнути життя у свого персонажа, незважаючи на обмеження сценарію.
- Темп фільму. Півторагодинний хронометраж стрічки дозволяє утримати увагу глядачів, не затягуючи сюжет.
Мінуси:
- Передбачуваність сюжету. Фільм страждає від вторинності та нестачі нових ідей, а кожен наступний сюжетний хід передбачити дуже легко.
- Сумнівна взаємодія персонажів. Любовна лінія виглядає штучно, а взаємодія між героями не викликає особливого інтересу.
- Нестача якісних спецефектів. Деякі сцени здаються недопрацьованими, що знижує загальне враження від картини.
- Франшизність проекту. Залишається відчуття, що Netflix націлений на розширення цієї історії у франшизу, незважаючи на її сумнівний успіх.
Огляд сюжету
Фільм переносить нас у постапокаліптичне майбутнє, де людство вступило в нову еру гармонії та краси. Після катастрофи вченим вдалося створити унікальну рослину, яка вирішила проблему з енергоресурсами. Тепер у світі панує ідеальна краса: усі підлітки у свій 16-й день народження проходять косметичну операцію, що перетворює їх на ідеалізовані версії себе. Більше не існує соціальної напруги через зовнішність, а конфлікти з цього приводу просто не можуть виникнути, оскільки всі люди однаково прекрасні, мов з обкладинки глянцю.
Головна героїня фільму, Теллі Янгблад, з нетерпінням чекає на свій 16-й день народження, коли вона зможе пройти цю процедуру і приєднатися до ідеального суспільства. Її найкращий друг Періс вже став частиною цього раю, проте тепер він ніби забув про їхню дружбу. Теллі знаходить нову подругу – Шей, яка ставиться скептично до операції і вирішує приєднатися до підпільного руху, який виступає за збереження індивідуальності. Відтак, героїні стають на різні шляхи, і Теллі постає перед дилемою: чи здати бунтівників, чи стати на їхній бік?
Повернення жанру антиутопій
Підліткові антиутопії пережили пік популярності у минулому десятилітті, з виходом таких хітів, як «Голодні ігри» та «Дивергент». Проте популярність жанру поступово спадала, і тепер рідко можна побачити нові стрічки цього типу. «Огидні» мали шанс повернути інтерес до жанру, але, на жаль, цього не сталося. Фільм не тільки не приносить нових ідей, але й не намагається глибоко дослідити теми, які можуть бути важливими для сучасної аудиторії.
Попри те, що роман Вестерфельда піднімав важливі питання самоідентичності та індивідуальності, фільм обмежується поверхневими згадками цих тем. У світі, де інстаграмна культура та стандарти краси досягли нового рівня, «Огидні» могли стати гострою сатирою на сучасні тренди соцмереж. Сюжет про те, як інфлюенсери готові йти на радикальні кроки заради ідеальної зовнішності, міг би отримати більший резонанс. Проте стрічка не наважується піти в цьому напрямку.
Режисерська робота та акторський склад
МакДжі, режисер фільму, вже має досвід роботи над науково-фантастичними стрічками, але його попередні проекти, такі як «Термінатор: Спасіння», не були успішними. У «Огидних» він вирішив піти найбільш простим шляхом, не експериментуючи і не ризикувавши з новими ідеями. Як результат – фільм здається позбавленим оригінальності.
Акторський склад, на чолі з Джої Кінг, намагається врятувати ситуацію. Кінг вкладає багато зусиль у роль Теллі, проте навіть її харизма не може приховати слабкості сценарію. Лаверн Кокс у ролі лиходійки також додає певного колориту, проте її персонаж виглядає карикатурно, що робить його менш переконливим.
Візуальні ефекти та спецефекти
Одним із небагатьох позитивних аспектів фільму є його візуальна частина. Футуристичний мегаполіс з постійними феєрверками та сцени перевтілення «огидних» у «красивих» виглядають доволі цікаво. Проте спецефекти у фільмі залишають бажати кращого. Екшн-сцени на говербордах виглядають недопрацьованими, а більшість динамічних моментів не викликають захоплення.
Висновок
«Огидні» – це передбачувана та вторинна антиутопія, яка не змогла використати свій потенціал. Незважаючи на актуальні теми, фільм не дотягує до рівня серйозного соціального коментаря. Відсутність нових ідей, слабкий сценарій та недостатня взаємодія між персонажами роблять його не надто цікавим для широкої аудиторії. Хоча певні елементи сетингу та акторська гра Джої Кінг заслуговують на увагу, цього недостатньо, щоб фільм залишив помітний слід у жанрі.
Якщо ви шукаєте щось легке та безтурботне, «Огидні» можуть стати розвагою на один вечір. Але для тих, хто очікує чогось більшого від наукової фантастики та антиутопій, ця стрічка навряд чи виправдає очікування.